03.01.17 у виданні Інтерфакс з'явилася стаття про те, що, за твердженням СБУ, "терористи з "ЛНР" отримують як "податки" 47 % від вартості поставленого з окупованих територій на адресу "Центренерго" вугілля". Стаття була миттєво розтиражована Інтернет-виданнями. Наш аналітичний центр системно займається проблемами Донбасу, у тому числі процесами інституціоналізації "республік" і їх "податковим законодавством". Тому, розуміючи особливості нарахування та сплати "податків", ми звернули увагу на абсурдність заголовку й не полінувалися знайти рішення Сєверодонецького міського суду Луганської області від 2 грудня 2016 року зі справи № 428/12804/16-к, на яку посилається стаття, щоб ознайомитися із висновками слідчих Служби безпеки.
Постанову суду винесено у порядку розгляду клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення слідчого відділу УСБ України в Луганській області, який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22016130000000309 від 18.11.16 з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України (створення терористичної групи чи організації, участь в ній або сприяння її діяльності). Постанова суду не уточнює, яким чином було встановлено величину "47 % податку від суми вивезеного вугілля", що потрапляє до бюджету "ЛНР", і що таке "сума вивезеного вугілля". Проте у постанові є інша, украй цікава, інформація. Ідеться про розтрату державних коштів в особливо великих розмірах посадовими особами державних підприємств "Антрацит" і "Луганськвугілля" при постачанні антрациту для ВАТ "Ценренерго" за договором № 111/1 від 15.01.15, переведення у готівку цих коштів з метою фінансування "ЛНР". Сума договору становить 1,584 млрд грн за ціни 1320 грн за тонну з ПДВ, тобто йдеться про постачання 1,2 млн тонн вугільної продукції. За попередньою змовою посадових осіб ДП "Луганськвугілля", не маючи можливості поставити антрацит, отримало його від ДП "Антрацит", сплативши за договором комісії № 2612-14 від 26.12.14 60 грн із кожної тонни. Таким чином, загальна сума комісії становила 72 млн грн. Надалі, як випливає із постанови, кошти переводилися в готівку у різні способи. Ми звернули увагу на те, що в постанові суду не наведено загальну суму коштів, що були переведені у готівку, указані лише 2 підприємства, через які проводилися платежі на суму 16 млн грн – ПП "Содєйствіє" (код ЄДРПОУ 32366911) та ТОВ "МКД Трейд" (код ЄДРПОУ 39378059). За даними Єдиного державного реєстру (ЄДР) Мін'юсту ці підприємства працюють досі, їх діяльність не припинено.
А тепер – найцікавіше! Шляхом нескладного аналізу відкритої інформації ми з'ясували, що головним фігурантом справи (ОСОБА_4 у постанові суду), якого звинувачують у сплаті тих самих 47 % податків до бюджет "ЛНР" з грудня 2014 по жовтень 2015 року, є Дмитро Лямін, колишній "міністр палива, енергетики та вугільної промисловості ЛНР "(08.09.14 – 18.10.15 в "уряді" Ципкалова). Цей той самий "міністр", заарештований "МГБ ЛНР" 17.10.15, що, як випливає із матеріалів "слідства", "використовуючи своє службове становище, у період з січня по вересень 2015 року незаконним шляхом реалізував на Україну більш 3,3 млн тонн вугільної продукції, що становить більше 88 % від усього видобутого та реалізованого республікою вугілля. Свої махінації він проводив через підконтрольні йому фірми, які не мають реєстрації і не здійснюють виплати до бюджету. Крім того, зазначені підприємства використовують 75-80 % залізничних перевезень республіки, при цьому залізничний тариф ними не сплачується. Недоотриманий прибуток Луганській залізниці тільки за вересень 2015 року становить близько 69 млн рублів". Таким чином, претензії "МГБ ЛНР" до Ляміна дзеркально повторюють претензії СБУ. Можна припустити, що українській стороні в угоді Лямін озвучив ці 47 % як суму, що необхідно сплатити до "бюджету ЛНР", а "керівництво ЛНР" цих коштів так і не побачило. У "ЛНР" схема трималася на Ляміні, тому з моменту його арешту "МГБ ЛНР" постачання вугілля українським підприємствам припинилися, а про долю Лямина на даний момент нічого не відомо.
Наступний учасник схеми (ОСОБА_6) – заступник Лямина та за сумісництвом виконувач обов'язків генерального директора ДП "Луганськвугілля" Владислав Слива, призначений на свою посаду ще міністром палива та енергетики Демчишиним, що за даними держреєстру досі є керівником підприємства. Громадськість намагалася привернути увагу до цього призначення ще в квітні 2015 року, але керівництво Мінпаливенерго зв'язку Сливи з ЛНР не бентежили.
Складніше виявилося з'ясувати, про яку ж ОСОБУ_5 ідеться у постанові суду. У тексті зазначено, що цей учасник схеми є виконувачем обов'язків генерального директора ДП "Антрацит" та одночасно "депутатом Народної Ради ЛНР". В Єдиному держреєстрі керівником ДП "Антрацит" вказано Соколова Володимира Анатолійовича (призначено саме в цей період – 12.01.15), але серед "депутатів ЛНР" людини з таким прізвищем немає. Таким чином, можливі два варіанти: або інформація СБУ не відповідає дійсності, або ОСОБА_5 отримала повноваження без внесення до ЄДР. Найімовірніше, фігурантом є один із "депутатів" від "громадського руху Мир Луганщине", очолюваного Плотницьким. Арешт Лямина зачепив інтереси Плотницького і спровокував конфлікт між "главою ЛНР" і "главою МГБ ЛНР" Пасічником у жовтні 2015 року.
Однак у справі існує й "друге дно". Виявляється, у провадженні слідчого відділу управління Служби безпеки України в Луганській області перебуває цілих три справи за однаковими статтями Кримінального кодексу з одним і тим самим складом учасників: № 22015130000000195 від 05.04.15, № 22016130000000212 від 19.09.16 та №22016130000000309 від 28.11.16. У рамках останньої справи й винесено постанову суду. Це при тому, що прокуратура Луганської області рапортувала про передавання справи до суду 30.09.15 із тими самими фігурантами – фізичними особами та підприємствами, а також аналогічною сумою збитку у 16 млн грн, проте в період з грудня 2014 по лютий 2015. При цьому інформація про хід розгляду справи у відкритих джерелах відсутня.
Примітно, що суддя Сєверодонецького міського суду Луганської області визнав доведеним факт існування загрози заміни або знищення документів (про тимчасовий доступ до яких подано клопотання), що перебувають у старшого слідчого в ОВС ВС УСБ України в Донецькій області (ОСОБА_14) у справі № 22016130000000212 від 19.09.16. Відповідно до ч. 2. ст. 163 КПК України суддя вважає за можливе розглянути клопотання БЕЗ ВИКЛИКУ даної особи у судове засідання. У зв'язку з чим у слідчого СБУ виникла недовіра до колег, у постанові не вказано. Цікавим є також питання, хто саме та з якою метою "злив" в "Інтерфакс" інформацію про цю справу.
Ні для кого в Україні подібні факти не є відкриттям. Потоки товарів і грошей через "сіру зону" завжди були способом заробітку для сторін конфлікту. При цьому участь фігурантів обох сторін у "схемі" та спроби піти від "зобов'язань" не виключають одне одного. Очевидно, що призначення керівників державних підприємств відбувається тільки з відома керівництва Мінпаливенерго, про що в постанові суду не сказано ані слова. Провезення грошей на неконтрольовані території неможливе без участі силових структур, а переведення в готівку державним підприємством 72 млн грн протягом року – без "даху".
Ця справа – лише один епізод, який демонструє, що запевнення влади України про "непримиренну боротьбу" із "терористичними організаціями ЛНР і ДНР" є лише словами. У реальності під "дахом" силових структур налагоджено міцні торговельні зв'язки з невизнаними "республіками" з оплатою поставок "чорним налом" і незаконним збагаченням чиновників, залучених до схеми.
No comments:
Post a Comment