Україна: грудень 2014 – одним поглядом

Вадим Хомаха "DAU"

Грудень-2014 став для України гідним завершенням найтяжчого року з моменту здобуття незалежності 1991 року.

Ситуація в економіці – майже катастрофічна. Падіння промислового виробництва на кінець року становило 6,5 %, офіційний рівень безробіття – близько 10 %. В умовах воєнних дій кількість тимчасових переселенців зі сходу України наближується до 900 тис. осіб.

Ситуація в енергетиці також близька до критичного рівня, відключення електропостачання з віялових стали секторальними. Дефіцит потужності в енергосистемі досяг 5,5 ГВт через припинення постачання вугілля з шахт Донбасу, що перебувають під контролем бойовиків ДНР і ЛНР. Відключення світла в деяких районах на шість і більше годин створило проблеми не тільки для населення, але й для виробництва. Проросійське лобі проштовхнуло закупівлю вугілля та електроенергії у Росії за умови безперебійного електропостачання Криму. У цей самий час Україна продовжує експортувати електроенергію.

Політика перемир'я, що просувається президентом Порошенком, привела до часткового припинення активних воєнних дій, проте позиції української армії щодня піддавалися обстрілам та атакам всією лінією зіткнення. Особливої гостроти зіткнення досягли в районі Донецького аеропорту та Пісок, де атаки не припинялися ні на день, а також в районі Дебальцевого, у Станиці Луганській і на трасі "Бахмутка" в Луганській області. Щодня українська армія втрачає вбитими й пораненими по кілька людей.

ЄС, що бачить небажання президента Порошенка вести повномасштабну війну, наполягає на замиренні агресора та підштовхує Київ до продовження переговорів у мінському форматі між Україною та Росією під егідою ОБСЄ за участю представників терористичних Донецької і Луганської "республік". Переговори відбулися, незважаючи на постійне затягування часу бойовиками, про результати не повідомляється, хоча здійснено частковий обмін військовополоненими. ОБСЄ анонсувала консультації представників Генеральних штабів армій Росії та України в Донецьку та Луганську, що викликало в українського суспільства підозру сепаратної змови з російським агресором.

За час "перемир'я" Росія через контрольовані бойовиками ділянки кордону, а також за допомогою регулярних "гуманітарних" конвоїв наростила свою військову присутність у Донбасі. Кваліфікованими російськими контрактниками та підготовленими найманцями (загальною кількістю до 15 тис. осіб) частково замінено непідконтрольні Росії бойовики й "козаки". До Донбасу ввезено величезну кількість пального, боєприпасів та озброєння, включаючи до півтисячі танків і бойових машин, сотні гармат, систем залпового вогню, самохідних установок. У районах бойових дій армія РФ розгорнула засоби ППО, радіорозвідки та радіопридушення, системи коригування вогню та управління полем бою. До передової підтягнуто та розгорнуто польові шпиталі, що свідчить про повну готовність Росії продовжити агресію. Усією територією України діють диверсійні групи. СБУ щодня звітує про їх ліквідацію, однак терористична загроза зростає, у різних регіонах країни відбуваються теракти.

Під тиском санкцій Заходу в Росії почалася стагнація й виникли серйозні проблеми в економіці. Під західні санкції потрапили компанії, що працювали в Криму, однак це не зупинило Путіна в ескалації напруженості в Європі, яка поступово переростає в холодну війну. У Криму розгорнуто російське повномасштабне військове угруповання, що включає засоби доставки ядерної зброї. У повітряному просторі над Європою щодня відбувається зближення бойових літаків ВПС РФ і сил НАТО. Як Росія, так і НАТО проводять навчання в безпосередній близькості від кордонів.

Українська промисловість поступово налагоджує випуск військової техніки. РНБО оголосила про необхідність продовження мобілізації і ротації частин у районах бойових дій. Прем'єр-міністр Яценюк озвучив цифру в 100 млн грн щомісячних витрат на оборону. Із Канади та США надійшла перша військова допомога нелетальної характеру. Один із сенаторів США пояснив, що Україна не зможе скористатися зброєю НАТО через відмінності у стандартах, тому їй варто купувати зброю у  країнах Східної Європи.

Збільшення витрат на оборону та скорочення надходжень до бюджету веде країну до дефолту, хоча уряд заявляє, що спроможний виконувати свої фінансові зобов'язання. Сукупний обсяг зовнішнього боргу, за оцінками МВФ, до кінця року перевищив 100 % ВВП. Ситуація в 2015 році, на який припадуть основні виплати за зовнішнім боргом, ще більш ускладниться. Платіжний баланс також продовжує погіршуватися після того, як Європа "дотиснула" українську владу на укладання угоди про виплату боргу Росії за газ і внесення передоплати "Газпрому" за постачання газу протягом зимового опалювального періоду.

Політика Національного банку не змогла заспокоїти пристрасті на валютному ринку. Курс гривні продовжував зниження, демонструючи чергові історичні мінімуми на тлі триваючого непрозорого рефінансування банків, частина з якого тут же з'являлася на валютній біржі. Торгівля готівковою валютою майже остаточно пішла в тінь, тіньові курси помітно відрізнялися від офіційно заявлених банками. Обмеження на покупку не більше 150 євро остаточно добило бажання громадян купувати валюту в банках та обмінних пунктах.

Золотовалютні запаси країни скоротилися до десятирічного мінімуму та становили менше $10 млрд. Агентство Standard & Poor's знизило рейтинг боргових зобов'язань України в іноземній валюті до переддефолтного ССС- із негативним прогнозом.

Доля країни багато в чому залежить від кредитів міжнародних фінансових організацій. Європейці та американці розуміють, що без зовнішніх запозичень Україна не зможе вистояти у війні з Росією, проте борги з відсотками мають бути повернені Україною. Для цього необхідно, щоб українська економіка запрацювала та набрала обертів, що вимагає проведення реальних реформ і нещадного викорчовування корупції.

Ані президент, ані уряд України завзяття в цьому процесі не виявили, тому Захід неодноразово давав зрозуміти, що гроші буде дано тільки в обмін на реформи. Ситуація дійшла до дипломатичного скандалу. Європарламент скасував візит президента Порошенка на свою сесію. Тому два політичних суперника – президент і прем'єр – вирішили продемонструвати, що влада єдина як ніколи й готова до швидкого переформатування економічних і політичних основ держави. Президент Порошенко пішов навіть на посилення ролі РНБО, секретарем якої було призначено колишнього спікера парламенту Турчинова – другу особу з конкуруючої партії.

Віце-президент США Байден, відвідавши Київ з офіційним візитом, дав зрозуміти, що жартувати з Україною ніхто не збирається, після чого депутати нарешті створили коаліцію та спромоглися сформувати уряд. Закордонні кредитори, незадоволені якістю кандидатів на посади, порекомендували українській владі залучити до роботи в Кабінеті Міністрів іноземців, що й було зроблено. Бізнес-омбудсменом також було затверджено іноземного громадянина. У порушення Конституції президент Порошенко надав громадянство кільком кандидатам на посади міністрів і їх перших заступників. За коаліційною угодою свої пости зберегли прем'єр-міністр, міністри закордонних, внутрішніх справ та юстиції. Решту портфелів поділили між собою партнери з коаліції. "Батьківщина" відмовилася від своєї квоти. Верховна Рада затвердила склад і програму Кабінету Міністрів, давши йому, таким чином, імунітет від відставки на рік.

Державний бюджет і закони, на яких він має бути заснований, уряд не подавав до парламенту майже до самого кінця року, поставивши депутатів перед необхідністю прийняття всього пакету протягом кількох днів. Незважаючи на явну "сирість" запропонованих законів, нестиковки в бюджеті, порушення регламенту Верховної ради та відсутність повного тексту законів у депутатів перед голосуванням, Президент, Прем'єр-міністр і Голова парламенту доклали всіх зусиль для того, аби протягом доби були прийняті всі закони. Таким чином, депутати прийняли закони й Державний бюджет "втемну", та уряд вносив до нього зміни вже після затвердження. Президент Порошенко підписав усі проголосовані закони та бюджет на 2015 рік, який, за заявою Прем'єр-міністра, буде переглянуто вже на початку лютого.

Незважаючи на те, що бюджет на 2015 рік ухвалено, для місії МВФ, яка продовжить роботу в Україні з 8 січня, цього може виявитися недостатнім для прийняття остаточного рішення про виділення наступних частин стабілізаційного кредиту. Можливо, на ситуацію вплинуть заплановані на середину січня 2015 року вибори керівника Антикорупційного бюро із надзвичайними повноваженнями.

Висновки:

1. Український політикум продовжує жити за копіркою попередніх років, не враховуючи, що країна веде війну. Небажання назвати бойові дії у Донбасі війною призвело до ситуації, за якої Росія формально не названа агресором і не може бути визнана їм світовою спільнотою.
2. Президент та уряд ведуть політику домовленостей з агресором, розвиваючи економічні та торговельні зв'язки з Росією та окупованими територіями, збільшуючи таким чином залежність країни від східного сусіда. При цьому суспільство через підконтрольні ЗМІ і соціологічні служби готують до думки про те, що повернути Крим і Донбас до складу України в осяжному майбутньому не вдасться.
3. Корупція у всіх сферах влади добиває економіку країни, пряме й побічне розкрадання бюджету може призвести до поразки у війні.
4. Уряд Яценюка не запропонував радикальних рецептів для виправлення ситуації в економіці й пішов шляхом збільшення податкового тиску на громадян, малий і середній бізнес, при цьому практично не торкнувшись інтересів олігархів. В результаті не створено умови для зростання підприємництва та збільшення припливу грошей в економіку.
5. Україна без допомоги МВФ та інших фінансових інститутів не зможе впоратися з кризою. В умовах війни, розгулу корупції в економіці, силових структурах і судовій системі інвестиції до країни не підуть.
6. Захід, добре розуміючи ситуацію в Україні, чинить тиск на її керівників, мотивуючи їх наданням чергових траншів стабілізаційних кредитів, з метою проведення реальних реформ.
7. Відсутність зрушень у реформуванні силових органів і судової системи призвела практично до повної втрати довіри до влади. Населення готове терпіти труднощі перехідного періоду, проте не вбачає перспектив поліпшення ситуації у країні, що може призвести до повного провалу новацій у податковій політиці уряду, відходу реального сектора економіки в тінь, масових хвилювань і падіння чинної влади, що вигідно режиму Путіна.
8. У суспільстві зріє усвідомлення необхідності цивільного контролю за діяльністю уряду та президента. Однак об'єднуючої кандидатури досі не висунено. Влада не тільки не робить нічого для пом'якшення напруження в суспільстві, а навпаки, затягує розв'язання наболілих проблем і гальмує резонансні розслідування.
9. Армія за відсутності активних бойових дій, "перемир'я" і відмови від активного повернення окупованих територій поступово втрачає бойовий дух.
10. У цілому ситуацію можна описати як точку біфуркації, тобто нестійку рівновагу, яка може рухнути в будь-який момент під впливом різних обставин. Україну очікує  важкий рік. Повномасштабна війна з Росією майже неминуча, а ресурсів для її ведення немає. Надію на позитивний розвиток ситуації вселяють підтримка США та готовність частини суспільства до змін й активних дій.