ВІДБИТТЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЇ - Частина 1. Методи вторгнення в медіапростір України

Вадим Хомаха, аналітик "DAU"

Україна та світ зіткнулися з принципово новими методами ведення воєн з використанням "інформаційних військ". Ефективна система протидії російському впливу в ЗМІ та в мережі Інтернет може бути побудована тільки на базі симбіозу державних структур і громадських ініціатив.

Нові війська для нової епохи

Наприкінці минулого століття людство здобуло новий канал доставки інформації до кінцевого споживача – мережу Інтернет. Вона прийшла на заміну традиційним засобам – друкованим виданням, радіо й телебаченню. Інтернет об'єднав усе краще, що було створено раніше, дозволив здійснювати адресну доставку контента кожній конкретній людині – користувачу мережі, плюс дозволив об'єднувати людей у різноманітні спільноти за інтересами. З іншого боку, ці засоби дали можливість спецслужбам ефективно відстежувати пересування людей, фільтрувати потік даних, виділяючи цікаву інформацію для ведення зовнішньої розвідки, контррозвідки та стеження за власним населенням.
Раніше за всіх систему глобального контролю за мережею стали будувати США, але продемонструвати ефективне використання можливостей Інтернет у комбінації з іншими інформаційними ресурсами для ведення війни по-справжньому вдалося лише Росії.
Інтернет став платформою, за допомогою якої РФ веде повномасштабні бойові дії, елементом тієї самої "гібридної війни, над методами протидії якій зараз ламає голову міжнародне співтовариство.
На наших очах з'явився новий високотехнологічний рід військ. Він об'єднав бойові можливості (атаки на інформаційні ресурси з метою їх викрадення або знищення), можливості пропаганди, які нав'язують власному населенню та населенню країн – противників певний стереотип поведінки, постачають його розвідці дезінформацією та інші "зручні" засоби нападу.
Глобальність мережі дає атакуючому величезний вибір можливостей і напрямків атак, кількість користувачів обчислюється вже мільярдами, тому протидіяти новій глобальній загрозі вкрай складно.
Україна стала першою реальною та повномасштабної ціллю для інформаційної агресії. Методи відпрацьовувалися більше 20 років, і їх застосування на практиці виявилося досить ефективним у поєднанні з озброєним вторгненням.
Нами було поставлено завдання – проаналізувати всі аспекти глобального виклику й виробити рекомендації для протидії агресору та, за можливістю, придушення його активності.
Результати нашого дослідження – перед вами.
У першій частині статті ми проаналізували канали інформаційного впливу на населення та спробували відтворити структуру, яка веде війну проти України.

Методи впливу на населення

Вибуховий ефект досягається вмілим комбінуванням різних підходів до споживачів інформації, роботою меседжів на рівні підсвідомості. Формування потрібної громадської думки побудовано на тотальному зануренні до однорідного смислового середовища, що засноване на різнопланових і різноспрямованих джерелах.
Ми виділили кілька основних каналів доставки інформації до цільової аудиторії.

1. Найбільш ефективне програмування аудиторії відбувається за пасивного споживання при перегляді телевізійних програм і прослуховуванні радіопередач, коли людина не має можливості критично оцінити сказане та порівняти почуте й побачене з іншими джерелами інформації у силу природної ліні, розслаблення та небажання напружувати розумові здібності після робочого дня або під час керування автомобілем. Спеціально підготовлені та "розжовані" відомості й посилання, повторювані десятки разів на різний лад, установлюють у голові людини "маячки", на які вона орієнтується при прийнятті рішень, формують стереотип її поведінки.
2. Читання преси не змінює загального фону та розставляє акценти на тих самих "фактах" (чутках, домислах, відвертій брехні), які глядач уже бачив раніше й побачить пізніше.
3. Окремо варто виділити канал створення "білого шуму" за допомогою російськомовної "художньої" літератури, велика частина якої поставляється в Україну, формує ненависть до "хохлів", підкреслює неповноцінність української державності та показує у вигідному світлі діяльність російської влади.
4. Росія однією із перших у світі почала використовувати Інтернет як потужний самостійний комунікативний канал. Основні новинні російськомовні канали були взяті під тотальний контроль. Пошукові машини й каталоги Рунета запрограмовані на отримання більшої релевантності результатів пошуку ресурсів, що просувають провладні матеріали та пошукові слова.
5. Хазяї Рунета не соромляться скуповувати за великі гроші блогерів – лідерів громадської думки і через них просувати теми, позначені кремлівським керівництвом як важливі. Найняті бригади "тролів" і ботів дозволяють створити атмосферу ворожнечі на ресурсах, непідконтрольних пропагандистським центрам.
6. В останні роки роль соціальних мереж зросла настільки, що вони стали локомотивом безлічі протестних рухів у світі. Доступність і широта охоплення аудиторії визначаються мовою соціальній мережі. Повністю підконтрольні ФСБ соцмережі Однокласники, ВKoнтакті, Mail.ru охоплюють кілька десятків мільйонів російськомовних користувачів, солідна частина їх аудиторії живе в Україні. Під управлінням спецслужб РФ формуються "правильні" групи, з мережевого середовища модеруванням вичищаються "непрофільні" коментарі й теми, знищується небезпечна для російської влади інформація, відстежуються переміщення та діяльність небажаних осіб і кандидатів на вербування.
7. Зовнішня реклама, яка стає політичною тільки в період передвиборної кампанії, тисне на мозок споживачів саме своєю тотальністю. Приклад з багаторічною кампанією підготовки до приєднання до Росії через референдум, проведений рухом "Європейський вибір", тісно пов'язаного з Кремлем, – один із прикладів.
8. Традиційна соціальна мережа, що побудована на базі церков Московського патріархату й не потрапляє, зазвичай, до центру уваги органів контррозвідки, тим не менш, охоплює міцно спаяну аудиторію близько мільйону осіб, і потенційну – у п'ять-шість разів більшу з практично безконтрольним грошовим обігом. Через проповіді священиків, багато з яких закінчили духовні навчальні заклади в Росії і тісно пов'язані зі спецслужбами Росії, до аудиторії доводяться сформовані в Москві посилання.

Комплексна обробка населення з упором на різні цільові аудиторії дозволила сколотити неформальні групи підтримки, які самостійно ведуть агітацію, поширюють чутки, працюють у соціальних мережах, просувають потрібні Кремлю теми серед свого кола спілкування, багаторазово посилюючи вплив пропаганди на пасивну більшість, що звикла бути "як усі".
У результаті інформаційного тиску, який Москва чинить протягом двох десятків років і продовжує чинити, виникло живильне середовище для практично миттєвого поширення повідомлень, сформульованих Кремлем. Воно стало фундаментом відкритої підтримки агресії одних груп населення або причиною пасивності та небажання опору – інших.

Голова та руки

Аналіз проведення різних інформаційних і піар-кампаній як в Росії, так і в Україні, дозволяє впевнено заявляти про існування постійно працюючого координаційно-аналітичного центру управління інформаційною агресією, контрольованого безпосередньо з Кремля. Цей центр досить оперативно реагує на виклики та створює інформаційні приводи у ході розгортання подій. Висловлювання президента РФ Путіна свідчать про його глибоку обізнаність в усіх нюансах процесу, що демонструє його досить впевнена поведінка під час прес-конференцій, брифінгів і спілкування з різними аудиторіями. Він переконаний, що інспірована ним політика проводиться жорстко та відповідно до раніше складеного плану – відтворення Радянського Союзу на принципово інший ідеологічній базі.
На наш погляд, основними напрямками діяльності координаційного центру є:

• збирання інформації, у тому числі розвідувальної, за допомогою всіх наявних джерел;
• аналіз поточної ситуації;
• створення інформаційних приводів;
• розробка "темників" для ЗМІ, діячів мистецтва та мережі Інтернет;
• контроль діяльності ЗМІ та Інтернет-проектів, що підпорядковані безпосередньо або перебувають у сфері впливу;
• побудова поведінкових моделей різних категорій населення та передбачення їх реакції на різні зовнішні подразники;
• розробка методик вербування ключових фігур медіапростору;
• розвиток мережі розповсюдження інформації;
• виділення ресурсів, які становлять небезпеку для системи, їх локалізація та придушення;
• фінансове планування та контроль витрат.

Виходячи з функцій центру, можна припустити, що під його керівництвом працюють підрозділи:

• Аналітики
• Пропаганди та контрпропаганди
• Планування та виробництва медіаконтенту
• Інтернет-війська
• Розвідки
• Контррозвідки, включаючи збирання інформації про власних громадян
• Фінансовий

Як працює ланцюжок

Можна спробувати описати приблизний механізм функціонування системи, благо, всі її компоненти на видноті.

• На низовому рівні виконавці збирають інформацію, персонал "тралить" ЗМІ та соціальні мережі, використовуються дані розвідки.
• Виділяються тренди, проводиться аналіз поточного стану.
• Моделюються кілька варіантів розвитку ситуації з урахуванням різних цільових аудиторій.
• Видається завдання групі на виробництво відеоконтенту та інформаційних матеріалів ("темник").
• Виконавці створюють "картинку" і "подію".
• "Картинка" прокручується через підконтрольні ЗМІ.
• Проводиться розгін меседжу в соціальних мережах, через форуми та портали.
• За відгуками збирається інформація, передається органам розвідки.
• У разі активної протидії організовується придушення опору.
• Аналізується результат, вносяться корективи в проведення кампанії.
• Залежно від досягнутих результатів, тема розкручується далі, вбивається з "підтирання хвостів" або поступово гаситься.
• Розробляються рекомендації для подальших кампаній.

Нарешті, ми отримали досить повну картину методів медіаагрессіі, які застосовує Росія проти України. Аналіз не претендує на повноту, проте основні моменти, на наш погляд, показані досить точно.

У другій частині буде представлена історія інформаційного вторгнення Росії в Україну.
Третя частина статті буде присвячена методам активної і стійкої до зовнішніх впливів протидії інформаційній агресії.

Будемо раді відгукам, доповненням й уточненням.